У давнину українці (передусім селяни) хліба не купували. Його неодмінно пекла для сім'ї кожна господиня, запасаючись, як правило, на тиждень. Випікали здебільшого у суботу, щоб на святу неділю був свіженький. Для цього мала широкий асортимент так званого “начиння”. Тепер зрідка таке побачиш, навіть найвіддаленіші села “модернізувалися”...
Втім, основним компонентом такого “начиння” була пікна діжа — конусоподібна однодонна боднарна ємність зі вставним дном, стягнута двома дерев'яними або металевими обручами. На Західному Поділлі, а також у верхів'ях Дністра, як дослідили етнографи, використовувалась діжа на трьох ніжках, що були подовженими клепками її корпусу. В діжі готували лише кисле тісто з житнього і пшеничного борошна, інколи з додаванням інших злаків. Розчиняли тісто колиткою — дерев'яною вузькою лопаточкою на держаку. Місили частіше у ночвах (ще називали дерев'яним коритцем), зроблених зі суцільного дерева, або безпосередньо в діжі.
Тісто узвичаєно формували руками, а в західних етнографічних регіонах України його, перш ніж ставити в піч, ще на деякий час клали у солом'яний кошик — конусоподібну ємність, схожу на глибоку миску, боки якої розходилися догори. Пізніше для випікання хліба почали використовувати металеві форми — патильні, в яких, за звичаєм, пекли святкові вироби з пшеничного борошна (приміром, на весілля, храмове свято, іменини).
Хліб садовили прямо на черінь печі, а іноді, щоб він не забруднювався, підстеляли розпалене капустяне листя. Садовили за допомогою дерев'яної хлібної лопати, зробленої з широкої дошки. Вона мала круглу, напівкруглу чи довгасту (подовжену) лопасть (залежно від виду випічки) на довгому держаку. Така лопата у народній традиції навіть вважалася оберегом. Її виставляли за поріг, коли падав град. Це для того, щоб стихія не побила хлібну ниву. Використовували лопату тільки для садження хліба у піч, і аж ніяк не для інших справ. Оскільки хліб — святість, то й хлібна лопата, образно качужи, була чимось “святим”.
Інакше замішували некисле тісто — прісне, з додаванням кукурудзяного борошна, поширеного у південних і південно-захудних регіонах України, а також здобне тісто на вареники, локшину тощо. Для цього використовували вже згадані ночви. Смачного!
Підготував Тарас ЛЕХМАН.