Християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня), запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від сарацинів, серед українців, які століттями страждали від чужоземних набігів та поневолень, набуло особливої популярності. Божу Матір вважали своєю покровителькою запорізькі козаки. Щорічно з великою урочистістю вони відзначали це свято на Січі у своєму головному храмі Святої Покрови.

У селянському побуті за станом погоди на Покрову намагалися передбачити характер майбутньої зими. Вважали, якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде дуже холодна і з хуртовинами, якщо з півдня — то тепла. Також казали: “Покрова покриває або листом, або снігом, або траву памороззю”.

До свята Покрови (це — максимальний термін) закінчували сівбу озимих. У цей час розпочиналася пора весіль, яка тривала до Пилипівського посту (починається 28 листопада). Дівчата, які бажали взяти шлюб саме цього року, молилися до Богородиці: “Свята-Пресвята Покровонько, покрий вінцем головоньку...”.

Інші народні прогностичні прикмети стверджують:

- Яка погода на Покрову — такою буде зима.

- Якщо в цей день сніг не покриє землю, то не покриє в листопаді та грудні.

- Якщо до цього дня не опаде листя з вишень — на теплу зиму; опаде — на холодну.

- На Покрову вітер низовий — зима буде теплою, горішній — холодною; вітер постійно змінює напрямок — зима буде нестійкою.

Підготував Тарас ЛЕХМАН.