25 грудня церкви східного обряду вшановують Святого Спиридона, єпископа Тріміфунтського, який народився на острові Кіпр. Помер близько 348 року.
У народі цей день називають Спиридоновим, або ж святом Спиридона-Сонцеворота, бо “сонце переходить на другий бік” (ближче до літа) і, за спостереженнями, цей день часто буває найхолоднішим у грудні. У давнину на свято Спиридона намагалися не працювати, щоб “миші соломи не їли”, обкурювали ладаном чи пахучим троїцьким зіллям хату, аби нечиста ішла геть. Нічого не свердлили, бо черв'яки точитимуть дерево і те, з якого хата збудована, і ті фруктові дерева, що ростуть у садку. Так багато пересторог, що хоч сиднем сиди у хаті і не показуй носа за поріг...
Народні прикмети стверджують:
- Від Спиридона сонце пішло на літо, а зима — на мороз.
- Спиридон-Сонцеворот небо плечима підпирає і дня добавляє. (Адже минуло свято Анни, 22 грудня, з її найдовшою ніччю у році).
- На Спиридона-Сонцеворота хоч на гороб'ячий скік, та таки дня прибуде.
- Якщо на Спиридона ніч ясна, то зима буде холодна, а літо спекотне; якщо темна ніч — далі зима буде тепла, а літо буде похмурим, з дощами.
- Як день збільшується — повітря на землі холоднішає.
Підказує Спиридон-Сонцеворот й коли краще сіяти зерно: “Якщо на Спиридона хмарно вранці, то посів повнен бути раннім; якщо хмарно в обідню пору — середній посів дасть добрий врожай; якщо хмарно ввечері — пізно сій, не прогадаєш!”.
Ретельно спостерігаючи за погодою перших дванадцяти днів, що йшли за Спиридоновим днем, ще у давнину прогнозували погоду на весь рік. Отож, погода, яка встановилася 26 грудня (14 грудня — за старим стилем) свідчила про погоду, яка буде в січні; 27 (15) грудня завбачали погоду на лютий і т.д. До речі, відомий український письменник, журналіст Володимир Лис, який 23 роки займався прогнозуванням погоди і став відомим “народним синоптиком” (його прогнози друкувало безліч часописів і, головне, вони часто справджувалися) користувався тим же методом, про що й пише у своїй книзі “Із сонцем за плечима: Поліська мудрість Пелагії”. А передала йому ці знання його ж бабуся.
Тарас ЛЕХМАН, журналіст