14 грудня християни східного обряду вшановують старозавітнього пророка Наума. У народні кажуть: “Прийшов Наум — берися за ум!..”. Ця давня приповідка має глибоке символічне значення. Чому?..
У часи минулі навчання в Україні розпочиналося з першим днем зими — 1 грудня (за новим стилем — 14 грудня), у Наумів день. Саме свято належить до так званих “малих церковних”. Але то була найоптимальніша пора здобувати освіту для сільських дітей, оскільки вже завершено всі нагальні сільськогосподарські роботи — все, зібране з полів, городів, садів, зберігається у клунях, коморах, льохах, кіпцях.
У народі Наума називали покровителем розуму, знань і доброчинства. Селяни твердо вірили, що дитина краще засвоюватиме науку, якщо навчання почати саме в день Святого пророка. Це могло бути й навчання ремісничим справам, скажімо, теслярству.
Мандрівники-чужоземці, які відвідували Україну у XVII столітті, відзначали високий рівень освіти серед селянства. Відомий французький інженер Боплан у своєму “Описі України” повідомляв, що майже в кожному селі є школа, і тому за рівнем народної освіти тоді ми випереджали всі європейські країни. Аналогічні твердження знаходимо і в Павла Алепського, сирійського мандрівника, ченця. Здавна у нас існувала традиція, що у свято пророка Наума хресні батьки дарували своїм хрещеникам книжку (ох, а тоді вона надто дорого коштувала!). Часто це був Буквар, у якому літера “А” - Ангел; “В” - це молитва Вірую; “О” - Отче наш...
Протягом двох століть в Україні освітянством опікувалися церковні братства. На свій кошт вони організовували народні школи, в яких здебільшого навчалися селянські діти, адже тоді більшість українського населення становили селяни. Для особливо ерудованих, обдарованих дітей був відкритий шлях до здобуття вищої (як за тодішніми мірками) освіти. Витрати на себе брала церква, заможні меценати, але й вимагали від “чад” знань.
Згодом, російський царизм, ввівши кріпацтво, заборонив викладання та книгодрукування національними мовами, в першу чергу — українською. І вже на початку XIX століття “завдяки” політиці Російської імперії Україна посідала за рівнем освіти. Трохи кращою була ситуація у Східній Галичині під владою Австро-Угорщини, але далеко не ідеальною. Тут церква також намагалася всіляко (наскільки була спроможна) підтримувати національну освіту. Та шанобливе ставлення українців до науки залишилося. Навіть за найбільшої скрути селяни намагалися зробити все для того, аби їхні діти здобули освіту. Ось чому в народі кажуть: “Батько Наум наведе на ум!..”.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.