У народному календарі українців зустрічаються дивні, як на перший погляд, назви днів, “не прив'язані” до церковного календаря, що ставало б зрозумілішим, більш сприйнятним. Насправді ж — нічого дивного! У цих назвах прихований глибокий смисл, прагматичний розрахунок хлібороба-господаря, багатовіковий досвід ретельних спостережень за погодою, змінами в природі.
Наприклад, 4 лютого — день Напівзимника (Напівзимниці). Кажуть: “Якщо Напівзимниця дорогу перемете, то корінь підмете”, “Якщо на Напівзимника схопиться хурделиця, то весь тиждень буде негожий; коли ж опівдні усміхнеться сонце, то закличе в гості ранню весну”.
Доречно сказати, що багато народних прогностичних прикмет лютого пов'язані з очікуванням весни, прогнозуванням, якою вона буде: ранньою чи пізньою, теплою чи холодною”.
Саме слово “Напівзимник” не варто асоціювати тільки з тим, що минуло півзими, навіть, якщо врахувати 13-денну різницю між старим і новим стилями календаря. Навпаки, зима спливає. Але у ці дні, за народними метеорологічними спостереженнями, бувають то холод, то потепління чи, як ще мовлять, “то зимно, то напівзимно” (діалект). Та як би там не було, але у лютому вже близько до весни. Хоча холодними можуть бути не тільки березень, а й квітень і травень. “На Благовіщеня любить лежати сніг і припекти морозець, що аж замерзне вода в діжчині”. Отож Напівзимник ділить рік навпіл: спливуть холодні дні — почнуться теплі, а восени на зміну теплим знову прийдуть холодні дні.
8 лютого — Напівхлібниці. З нею остаточно пов'язували перелом зими. Прогностична прикмета стверджує: “Яка Напівхлібниця — така весна”.
Сама назва Напівхлібниця також не випадкова. На той час багато селян, які жили тільки з власної ниви, вже вичерпували половину запасів зерна, борошна, а, можливо, й надміру, адже були Різдвяні свята... Тепер доведеться ощадити, бо до нових жнив, нового врожаю ще півроку чекати, та й Великдень на порозі, а опісля Трійця...
Тарас ЛЕХМАН