Четвертий тиждень Великого посту називають Середопістям; середу цього тижня — Середопісною, Середохресною (якраз минає половина Великого посту); неділю — Христопоклінною, оскільки в цей день у церквах виносять хрест і християни починають бити поклони.
У народній традиції українців найбільш помітною серед цих днів є саме середа. Колись того дня випікали з пшеничного борошна обрядове печиво у формі хрестиків, яке так і називали - “хрести”. Його тримали до того часу, коли їхали в поле сіяти яровину. Перед тим, як зробити засів, посівальники з'їдали по такому печиву, а одне клали на ріллю й обсіювали на добру сходи і щедрий врожай. Принаймні, вірили у таке. Також печиво-хрест тримали у мішку з посівним зерном. В окремих етнографічних регіонах України відламували по рамену печива-хреста і клали на чотири кутки ниви. І тут робили це для того, аби добре родило. Щоб воли були працьовитими, пригощали обрядовим печивом і їх.
На Середопістя, як правило, відчутня присутність весни, особливо після затяжної зими. Цієї пори вже таки скресає крига на водоймах. Уважно прислуховувалися, чи тріскає вночі з Середопісної середи на четвер лід. Якщо почули, то казали, що це Великий піст навпіл розламався, або щука хвостом лід розбиває. Однак почути таке могли тільки праведні християни, зокрема ті, що вже приступили до сповіді і Святого Причастя.
Оскільки у середині березня повертаються з вирію плиски (трясогузки), то виникло повір'я: саме ці маленькі, сіренькі пташки трясуть своїми довгими хвостиками і розбивають лід.
На Середопісному тижні старанний господар сіяв розсаду капусти і помідорів, “щоб морозу не боялися”.
Тарас ЛЕХМАН