22 березня у церквах східного обряду вшановують Сорок святих мучеників Севастійських. У народній традиції українців за цим днем закріпилася назва — Сорок святих.

Загалом, у християнстві, а ще раніше (до його прийняття) — у дохристиянських віруваннях східних слов'ян число “сорок” мало доволі символічне, навіть “магічне” значення.

Вважають, що на Сорок святих сорока починає будувати гніздо і кладе сорок прутиків. Отож з'явився вислів: “На Сорок святих — сорочин день”.

Дівчата на Сорок святих готували для парубків по сорок вареників з картоплею і сиром. Сир додавали, якщо не припадав на це час Великий піст. (Тут слід врахувати 13-денну різницю між старим і новим літочисленням).

Матері випікали з тіста для кожної дитини по сорок жайворонків — символ того, що ті ось-ось прилетять (а то й вже прилетіли) і принесуть на крильцях весну. Якщо врахувати, що у давнину українські сім'ї були багатодітними, то скільки таких жайворонків довелося матері напекти?.. Діти ж обмінювалися ними, розносили сусідам, вибігали з печивом у торбинках у поле, на луг зустрічати птахів.

Старші люди у цей час босоніж імітували танець “Топтати ряст”, аби здоровими бути.

Народні прикмети стверджують:

- Якщо в цей день тепло, то сорок днів протримається гожа днина; якщо мороз — бути сорока морозам.

- Яка погода на Сорок святих — такою буде сорок днів.

- Якщо на Сорок святих хмарно — скоро можна буде сіяти хліб.

Тарас ЛЕХМАН.