Важлива віха землеробського календаря українців — церковне свято Благовіщення (7 квітня; за старим стилем — 25 березня). До цього дня лелеки вже прилетіли з вирію і почали вити гнізда. А над полями з'явилися жайворонки. За теплої погоди із кубел вилазять плазуни. Остаточно вони прокидаються від зимової сплячки, за народними повір'ями, у день Руфа (21 квітня). Якщо ви побачили у день Благовіщення вужа чи гадюку, то морозів уже не буде, а інакше: “На Благовіщення може замерзнути вода в діжчині”.

І тільки після цього свята можна було розпочинати польові роботи, адже “Бог землю поблагословив на плодоріддя”. Вірили: від Введення (4 грудня) до Благовіщення землі не можна чіпати, бо гріх великий скоїш; земля відпочиває, набирається сили. Попри перестороги (марновірство) на піщаних грунтах господарі розпочинають роботи раніше.

У саме свято відразу після церковної відправи дівчата йшли по джерельну воду і шукали первоцвіт. Хто знайшов — радів, адже цього року неодмінно прийдуть свати. Зберігали квіти аж до Великодня. Якщо первоцвіт не зів'яв — життя буде довгим і щасливим у шлюбі.

Здавна в Україні, особливо у містах, побутував звичай випускати у цей день на волю пташок. Мешканці міст спеціально для такої оказії купували клітки з пернатими, нехай, навіть, голубів. А хто врятував узимку від голоду й холоду горобчика, синичку чи іншу пташину (ті замешкали у доброї людини), також міг випускати їх на волю і вже не турбуватися за них — тепер пернаті від холоду та голоду не загинуть.

Господарі у цей день виганяли на подвір'я корів, кіз, телят, козенят, ягнят.., щоб звикали до весни.

Кажуть:

- Якщо за доброї погоди на Благовіщення відразу посіяти горох — вродить рясний.

- Коли досвіт на Благовіщення без вітру й тепла — на гарний врожай хліба.

- Яке Благовіщення — такий Великдень.

На Південній Україні стверджують: “Благовіщення без ластівок — холодна весна”.

Тарас ЛЕХМАН