Свято в честь Верховних Апостолів Петра і Павла є одним з найвеличніших у церковному календарі. Християни східного обряду завжди відзначають його 12 липня.
Святий Петро (у перекладі — скеля, камінь, твердиня) вважається одним з провідних Апостолів Ісуса Христа. Він був тісно пов'язаний з нашим Спасителем беззастережною синівською (чи то братерською) любов'ю і вірою упродовж усього Його перебування на землі, а після смерті Ісуса став щирим ісповідником і поширювачем Христового вчення, що, крім іншого, відобразилося у двох Апостольських Посланнях Петра.
Син рибалки Йони, брат Святого Апостола Андрія Первозванного Симон (так звали Петра до хрещення) жив у містечку Вифсаїді, неподалік від Ганисаретського озера. Ловив сітями рибу, чим заробляв на хліб насущний. Був одружений і мав кількох дітей. Пізніше поселився в Копернаумі. Знайомство з Ісусом враз змінило його життя, і він став ловити не рибу, а перетворився на ловця людських душ, тобто навчати людей Христовій Правді, змінювати їхній світогляд, навертати на шлях істини.
Після Вознесіння Спасителя на Небо, Петро розпочав свою місію проповідника у Палестині, де зустрівся з ворожим опором жорстокого юдейського суду. Все ж, до 42-го року він не був переслідуваний за проповідування нової релігії — християнства. Опісля цар Ірод Агрипина кинув Апостола до в'язниці. Очікуючи страти, Петро чудесним способом утік з неї (в'язниці) і залишив Палестину.
Очевидно, що далі він проповідував в інших краях, у Римі, де і був страчений між 64-68 роками. Це сталося за наказом імператора Нерона.
Ще за життя Ісус Христос назвав Петра “стовпом” (опорою) Церкви, хоч той тричі зрікся Сина Божого — Месію...
...Апостол Павло є найбільшим місіонером Христової Церкви. До християнства навернувся чудесним способом.
Савл (так звали його до хрещення) здобув блискучу освіту, був тісно пов'язаний з юдейським верховним судом (Синедріоном) у Єрусалимі, і його представниками висланий до Дамаску. Саме там через каменування загинув перший мученик за Христову віру Архидиякон Степан.
По дорозі до Дамаску, побачивши видіння, опісля прийнявши хрещення, Павло відразу здивував усіх юдеїв тим, що у синагогах почав проповідувати Науку Ісуса Христа, ревно обороняти християн, хоча, за своїм суспільним статусом, мав би чинити навпаки. Він також проповідував в Аравії, Антіохії, інших краях. Місійна праця Апостола Павла задокументована в його Посланнях до церков, які сам же заснував. (Церкву тут слід розуміти, як окрему християнську общину). Цей невтомний місіонар сам назвав себе Апостолом, хоч і не належав до перших дванадцяти Апостолів — безпосередніх Учнів Христових, ніколи не зустрічався з Ісусом за Його земного життя.
У 67-му році за наказом імператора Нерона Апостола Павла стратили у Римі. Як й Апостол Петро, він помер мученицькою смертю.
Тарас ЛЕХМАН