Про Святого Онуфрія, якого церкви східного обряду вшановують 25 червня, існує більше легенд, народних оповідань, апокрифічних переказів, ніж достовірної інформації.
Наприклад, відомо таке. Наприкінці III століття жив у Єгипті преподобний отець Пафнутій. Одного дня він вирішив вийти зі своєї келії і, набравши хліба та води, піти провідати пустельників. У безлюдній місцевості Пафнутій зустрів старця-пустельника Онуфрія, який розповів йому історію свого життя. Після спільної нічної молитви Онуфрій помер. Пафнутій поховав тіло старця у щілині скелі.
В українців, за народним аграрним календарем, день Онуфрія (Онопрія) — останній термін посівів гречки. До Онуфрія закінчували першу косовицю сіна і починали косовицю раннього ячменю — перші жнива яровини. Цієї пори стихають пташині співи.
У народі кажуть:
- На Онуфрія соловейко вдавився ячмінним колосом.
- На Онуфрія рясні роси — на добрий врожай.
- Онуфрій — сонце підіпри! (Адже день стає коротшим, а ніч довша).
З Онуфрієм пов'язували різкі похолодання і казали, що це “Мороз хоче квіти погубити”. Але Онуфрій вдарив Мороза обухом сокири по голові, і той закляк аж до зими.
Тарас ЛЕХМАН