2 жовтня, за церковним календарем, день, присвячений Святому мученику Трохиму, який під час язичницького свята визнав себе християнином, зазнав багатьох страждань, тортур, а потім його стратили. Це сталося 280 року в Малій Азії.
У народі вважали, що Трохим є покровителем пасічників і в цей день починали переносити вулики на зимівку. Хто ревно опікується своїми бджолами, говорили старші люди, той обов'язково дочекається від Трохима допомоги та підтримки, і матиме вдосталь меду.
Згідно з давніми українськими звичаями цей день вважали вдалим для остаточного вибору своєї пари. Тому “на Трохима не проходить щастя мимо, куди Трохим — щастя за ним; Трохим іде — щастя несе”. Особливо очікували свята Трохима ті дівчата, які збиралися заміж, навіть замовляли Богослужіння у церкві.
А збираючись на вечорниці з нагоди свята, хлопці і дівчата засиджувалися до самого ранку, третіх півнів. Зрідка яка дівчина поверталася на світанку додому сама, без парубка, що припав їй до душі. Деякі хитрі дівки, бувало, вдавалися до послуг ворожок. Але так щастя не здобудеш, навпаки — змарнуєш. Ворожбитство — це великий гріх! Інша справа, коли на Трохимових вечорницях дівчина могла продемонструвати, яка вона вправна газдиня. Адже дівчата, готуючи спільну вечерю, частували нею парубків, крім того, кожна дівчина готувала щось і сама. Шлях до парубочого серця лежить і через шлунок...
Народна прикмета говорить: “Якщо на Трохима бджоли старанно позаліплювали вічка вуликів воском чи прополісом — зима буде суворою, а злегка — теплою”.