27 листопада — церковне свято апостола Пилипа, а після нього розпочинається Різдвяний піст, який триватиме до 6 січня.

Церковні джерела розповідають, що після Вознесіння Ісуса Христа апостол Пилип проповідував Слово Боже в Галилеї, супроводжуючи проповідь чудесами, зокрема воскресив маленьку дитину, яка померла на руках матері. З Галилеї Пилип направився у Грецію й проповідував науку Христа серед іудеїв, які туди переселилися. З Еллади апостол відправився у Парфи, а потім у місто Азот. Тут зцілив хворі очі дочці місцевого жителя Нікокліда. Як місіонер, апостол Пилип пройшов Сирію, Малу Азію, Лідію, зазнав багатьох знущань від супротивників християнства.

Прибувши у місто Ераполь (Фрігія) за наказом правителя Анфіпата був схоплений і страчений. Його розіп'яли на хресті.

У народному побуті українців напередодні свята Пилипа справляли заговини (як на Масляну, тільки скромніше) на передріздвяний піст (Пилипівку). І тепер у цей день готують смачну вечерю, ходять у гості і самі приймають гостей, намагаються з'їсти якомога більше скоромних страв, насититися ними аж до Різдва. Однак пам'ятаймо: переїдати — шкодити здоров'ю! Залишки вечері роздавали бідним людям. Її розносили, як правило, діти.

З цього дня жінки розпочинали прясти кужіль на полотно.

Народні прогностичні прикмети стверджують:

- Якщо на Пилипа гарний іній — буде добрий врожай вівса у наступному році.

- Іній на Пилипа — буде овес, як липа.

- На Пилипа хмарно і сніжно — травень буде негожий.

- Яка ніч у Пилипівку — такий день у Петрівку.