3 липня – вшановують преподобного Якинта, юнака з Кесарії Кападокійської в Малій Азії. Загинув мученицькою смертю за Христову Віру приблизно 108 року.

Кожен день український селянин уважно спостерігав за погодою, змінами в природі і завбачав чого очікувати. Звісно, могли бути прогностичні похибки, але...

У народі кажуть:

-На Якинта роси – виростуть овес і просо.

-На Якинта поле від дощу промокло – промокне хліб у копах.

-Дощ у цей день – негода затягнеться надовго.

-Ідуть дощі – псується сіно у стогах.

-Вологе повітря і спекотно – на дощ.

-Райдуга висока, крута – на добру погоду; низька і розлога – на дощ.

-На Якинта дозріли перші ягоди чорниці – осінь буде погідною.

-Пізнє дозрівання чорниць – осінь буде мокрою.

-Скільки б вологи земля не набрала до Якинта, через десять днів втратить її. (Про спекотний липень).

Тарас ЛЕХМАН