5 червня – день вшанування мученика Доротея, єпископа Тиру, який жив у четвертому столітті. Був учасником Першого Вселенського Собору (Нікея, 325 р.). Досконало володів грецькою і латинською мовами. Написав кілька богословських праць. Загинув від тортур на 107 році життя, за часів правління імператора Юліана Відступника.

У давнину на Доротея селяни боялися градобою. Щільний град покладе на землю всі хлібні злаки. Стебла з колоссям уже не піднімуться. Буде голод. Зрештою, про таке можемо сказати про будь-який день народного аграрного календаря, допоки не зібрано хліб. Коли хліб у коморі, тоді і град для нього не старшний. Щоб вберегти хліб від граду, вдавалися до магчних обрядових дійств, замовлянь. У Карпатах хлібом опікувалися мольфари, які, за переказами, вміли відвертати від полів грозові хмари. Для цього використовували довгі палиці. Їх потайки ховали біля церкви під час відправи Богослужіння у свято Іллі.

На Доротея, за доброї погоди, гострили серпи. Вірили, якщо падає дощ у цей день, то краще цього не робити. Але не вдаваймося до марновірства.

У цей день можна спостерігати цікаве атмосфесрне явище – сонячні стовпи.

Народні прикмети:

-Якщо на Доротея погода тепла – зерно буде великим та наливним.

-Сонце довкола оточене білими вінцями або навколосонячними стовпами (їх  називають несправжніми сонцями) – збережеться хороша погода.

-Сонячні стовпи – колосся наливається.

-Сонце довго не сходить (не видно з-за туману) – до негоди.

Тарас ЛЕХМАН