23 квітня – свято великомученика Юрія Побідоносця.

За народним календарем українців, його можна назвати «днем пастухів». Господарі починали пасти корів чередою, а не індивідуально «припасати». Окремо на лузі випасали теляток. У Карпатах проводили на полонини вівчарів з отарами оець.

Прикметно, що на Юра від малого до старого топтали ряст (весняні квіти) і примовляли: «Топчу-топчу ряст-ряст, Бог здоров’я дасть-дасть. Як я буду топтати, Бог здоров’я мус дати!». Співчутливо ставилися до тих, хто вже не міг топтати рясту – безнадійно хворих.

Вмивали очі ранковою росою, щоб добре бачили; голову, аби не боліла.

Знахарі збирали ранні лікарські рослини.

До свята Юра намагалися посіяти ячмінь і цибулю.

Марновірні люди зашивали у сорочку гроші і, одягнувши її, йшли до церкви, бо були впевнені, що завдяки таким магічним діям стануть багатими.

Народні прикмети:

-Якщо заспіває соловейко та на свято Юра – травень і все літо будуть теплими.

-Високі трави – широкі покоси.

-Дощ на Юра – мокрий сінокіс.

-Грім на Юра – буде у полі баюра.

Побутують перекази, що молитва до Святого Юра оберігає від укусів змій. В іконописі його зображають як Змієборця на коні, який вбиває списом змія (лихого).

Тарас ЛЕХМАН