7 січня, наступного дня після свята Богоявлення Господнього, відзначаємо Собор Івана Хрестителя, або, за народною традицією, Посвятки. Іван забирає і ховає усі різдвяні свята до наступної зими.

...Гоподар, вставши вранці, брав у руки той хліб-сіль, що лежав на покуті ще від Різдвяного вечора, ніс у стайню, ломав на шматки і роздавав худобі, як останні різдвяні дари, щоб та «плідною була, давала багато молока».

Від Різдва до Івана жінки ховали  свої починки (прядива) у скриню, аби «лихий ниток не плутав». І тільки на Івана вони діставали зі сховок свої кужелі, але до роботи ще не бралися.

Спочатку молодиці йшли до корчми, збиралися по родинних лініях або по сусідству, частувалися, співали веселих пісень та примовляли:

-Тільки й притики, що починки превеликі.

-Після Івана не вдавай з себе пана.

-Час братися до праці, як Іван забрав свята на плечі і поніс їх до Риму, а принесе аж на наступну зиму.

-Прийшов Іван – минув Йордан.

Справляли Посвятки і в сімейному колі, або запрошували гостей чи ходили в гості на погостини. Їли страви (насамперед ковбасу, шинку), які залишилися після Різдвяних свят. Носили гостинці старим самотнім людям, убогим, сиротам...

Тарас ЛЕХМАН