20 липня вшановуємо пам’ять найвідомішого християнського пророка Іллі. Наші предки завжди шанували цього святого. Як і язичницький Перун (тут переплелися дві релігійні культури), він вважався повелителем дощів і блискавок, громовержцем.

За давніми віруваннями і фенологічними спостереженнями, з дня Іллі починаються «горобинові ночі». Грози на землю наганяє нечиста сила.

Але якщо падав дощ, то люди зумисне виходили на вулицю, аби вмитися «небесною водицею» і позбутися недуг.

На Іллі ви пікали хліб із щойно зібраного зерна, їли його усією родиною, дякували святому за врожай.

З цього дня вже не купалися у річках та озерах, адже «Ілля воду остудив». У свято Іллі не ходили в ліс про гриби, на риболовлю. Інакше мочуть напасти агресивні тварини, змії, нечиста сила. Домашню худобу також не випускали на випас, оберігали від нечистивців.

Вважалося, що не можна одягати дорогі речі і коштовності, хвалитися багатством, оскільки Ілля не любить зухвалих. Не дивилися у дзеркало.

Народні прикмети:

-На Іллю пішов дощ – дощитиме весь тиждень.

-Гроза у цей день віщує хороший врожай зерна.

-У білки багаті запаси – на холодну зиму.

-Вранці нема роси – похолодає.

-Пропали комарі і павуки – погода зіпсується.

-Граки збираються у зграї – до ранньої осені.

Тарас ЛЕХМАН