29 червня – свято Верховних всехвальних апостолів Петра і Павла.

В українській народній традиції так склалося, що деяких достойників Христової Церкви наділяють певними професіями, родом занять. Наприклад, Юрій – постух, Власій – цілитель тварин (ветлікар), Олексій, Зосим, Саватій – пасічники, Симон Зилота, Агрипина – травознавці, знахарі… Не оминула така участь Петра і Павла.

Петро – рибалка. Він справді ловив рибу у сіті. Але Ісус Христом після першої зустрічі з ним пророче сказав, що той не рибу ловитиме у сіті, а навертати людей до Істинного Бога, буде «ловцем людських душ». Називають його і будівничим. Петро у перекладі – камінь, твердиня, скеля. Ісус Христос заповів йому, що той стане наріжним каменем Церкви.

Павла вважають сівачем (сіячем). Але не хліб він сіятиме (зрештою, такою працею майбутній апостол ніколи не займався), а, з огляду на церковне вчення, сіятиме поміж людей зерна правди Христової науки. Так і сталося.

Утім, ународній уяві Петро постає насамперед покровителем рибалок. На його іменини навіть відзначали професійне свято – День рибалки. Павло тим часом ниву засіває.

У деяких фольклорних джерелах, апокрифах, колядках вони обоє постають орачами. Петро волів веде, а Павло за плугом іде. Зрештою, такі джерела свідчать про споконвічний мирний хліборобський характер українського народу. Ця прадавня історія сягає ще часів Трипілля.

Петра і Павла часто називають братами. Однак такими вони не були по крові, а тільки по вірі і духу.

Ці апостоли багато подорожували світами, проповідували Христову науку, засновували християнські общини (спільноти), виясвячували священиків і єпископів. Тому у молитвах до них часто звертаються мандрівники, подорожуючі.

Свято Петра і Павла завершує Петрів піст (Петрівку). Селяни вже готові до жнив.

Народні прикмети:

-Дощ до Петра не дає тепла, а тільки по Петрі.

-Пекельна спека настає тільки після Петра.

-На Петра дощ – жито, як хвощ (мокре).

-Петро задощить –хліб замочить.

Тарас ЛЕХМАН