Петрівка (інші назви – Петрів піст, Апостольський піст) – один із чотирьох багатоденних постів церковного року християн візантійського обряду. Розпочинається у понеділок через тиждень після П’ятидесятниці і завершується 28 червня у переддень свята Петра і Павла. Отож, залежно від рухомого свята Великодня, його тривалість може бути довшою або коротшою. Цього року він розпочинається 16 червня.

Традиція дотримуватися Петрового посту відома з перших віків християнства. Вона набула особливого розповсюдження у зв’язку з будівництвом храмів на честь Першоверховних апостолів Петра і Павла. Освячення такого храму у Константинополі відбулося 29 червня. Відтак – встановлено свято на честь цих достойників Церкви.

Петрівка не вважається суворим постом. Церква звернула увагу на те, що цієї пори селянам доводиться важко фізично працювати, тож потрібно відновлювати сили належним харчуванням. Тому у Петрівку дозволяється вживати їжу рослинного походження з олією (крім понеділка, середи і п’ятниці), а в суботу та неділю ще й рибу.

Під час Петрового посту не справляли весіль, не проводили гучних розваг. Це ще й час духовного очищення.

Перший день Петрівки вважався початком косовиці сіна, а в південних регіонах України вже починали жнивувати. За працею господарів мали спостерігати самі апостоли, перевіряти, чи належно допомагають вдовам, старим самотнім людям, дітям-сиротам...

У народі кажуть:

-Хто в Петрівку сіна не косить, той у собак взимку їсти просить.

-У Петрівку бджоли працюють на панів, а в Спасівку працюють на себе.

-Тепер не Петрівка, щоб повторяти разів кілька, а зима – сказав та й нема.

-Поганому поросяті і в Петрівку холодно.

-Петрівка спекотна – зима холодна.

Тарас ЛЕХМАН