5 травня – церковне свято великомучениці Ірини.

Вважали, що цей день сприятливий, аби садити капусту й цибулю, особливо, коли звечора або вранці землю вкрив туман.

У деяких етнографічних регіонах України (зокрема, на Слобожанщині) побутував такий звичай: на Ірини пекли медові пряники, наче збиралися до неї на гостини. Звісно, солодке обрядове печиво призначалося насамперед дітям. Однак не забували привітати з іменинами й Ірину. З пряниками приносили й інші гостинці, частунки, подарунки. Безперечно, не обходилося без букетів весняних квітів.

Народні прикмети:

-До Ірини починає квітнути калина (цвіте вона наприкінці  травня – у червні) – на подальшу добру весну.

-Холодна Ірина – не біда, бо в землі збережеться волога.

-Падає дощик – Ірина вселяє надію на добрий врожай.

Тарас ЛЕХМАН