Перша неділя після Великодня – Томина, Провідна, Антипасха. У народі її називають Могилками, Гробками, Проводами... Вона розпочинає Провідний тиждень, який через це в церковній традиції називається Томиним (Фоминим), Провідним. Цього року його початок припадає на 27 квітня.

Назва походить ще й від того, що у цей недільний день після Літургі читається Євангельський уривок про увірування апостола Томи (Фоми).

Згідео з Євангелієм від Івана, Тома був відсутній під час першого одкровення Ісуса Христа апостолам по Воскресінні з мертвих. Дізнавшись від них, що Христос Воскрес із мертвих, Тома застеріг, якщо не побачить на Ісусових руках ран від цвяхів, і не вкладе у них свого пальця, то не повірить у Воскресіння. З’явившись апостолам знову, Ісус запропонував Томі вкласти руку в його рани. Після цього Тома увірував, що Христос таки Воскрес!

Томина неділя завершує перший головний тиждень святкувань днів великоднього циклу і наголошує на можливості чуттєвого усвідомлення тілесного Воскресіння Ісуса Христа.

З прадавна на Томину неділю, як і на Великдень, після Богослужіння у церкві парафіяни, гості на чолі зі священиком, несучи хрест, хоругви, співаючи церковних великодніх пісень, ішли на цвинтар, де відправляли спільний молебень за померлими. Потім священик підходив до кожної могили зі словами «Христос Воскрес!», читав імена навіки спочилих і скроплював гріб свяченою водою. На могили ставили запалені свічки, лампадки, клали писанки, крашанки, паску, солодощі, якщо похована дитина. Бувало, що справляли трапези.

Побутувала і така традиція: перед ворітьми цвинтаря виставляли столи й спільно організовували благочинний поминальний обід для старців, жебраків, кобзарів чи лірників... Подавали виключно ті страви, які залишилися після Великодня.

Після усіх відправ на кладовищі вдома також справляли поминальні обіди.

У народі кажуть: «Не повірив Фома, а дарма...». Людей, які ніколи нікому і нічому не вірять, або вдають таке, вимагають особливих підтверджень,називають – Фома Невіруючий.

Тарас ЛЕХМАН