3 квітня, за церковним календарем, вшановуємо преподобного Микиту Визнавця, ігумена Мидикійського монастиря, який терпів переслідування за вшанування святих образів, виступав проти іконоборців. Жив у IX столітті.

Так чомусь склалося в українській народній традиції, що ім’я Микита асоціюється з хитруном, лисом, але невдахою, якого викриють та ще й покарають. Іван Франко, знавець фольклору, не випадково назвав свою дитячу віршовану казку саме «Лис Микита».

Утім, про важливіше. З прогностичних спостережень і народних прикмет:

-Якщо цього дня водна на річках та озерах рябить – до похолодань, сильних вітрів; тиха – встановиться тепла погода.

-Рано розпустилася ліщина – до тепла.

-У цей день мокро – будуть ранні весняні гриби.

-Весняні тумани опускаються додолу – до доброї погоди.

Про Микиту (збірний образ) у народі жартують:

-Хитрий Микита, та латана свита.

-Попроси Микиту гусей пасти (курей стерегти).

-У Микити завжди хитре діло.

-Не вір, як тому Микиті!

У південних регіонах України з цього дня починали копати грядки і садити городину.

Тарас ЛЕХМАН