У другій половині січня (неодмінно після проводів Різдвяних свят) мешканці лісових зон здійснювали так звану «зимову, вирубку, рубку, чистку лісу». Робили це на замовлення лісників. Яу плату, здебільшого отримували «дармові» деревину, дрова.

Зрізали чи зрубували старі порохняві («аварійні») дерева, які становили загрозу для життя людини, бо будь-якої миті від сильного подиху вітру могли впасти на мисливця, збирача ягід чи грибів, також ті, які піддалися масивному нападу паразитів... Під сокири потрапляли старі гілки кущів, густі чагарники, особливо на лісових стежках і дорогах, щоб потім, після чистки, зручно були йти чи їхати.

Ця робота щороку конкретною датою не визначалася, але обирали дні, коли вдарив міцний мороз, щоб коням було легко тягнути сани по снігу, які навантажували деревиною. Праця була колективною, належала до категорії небезпечних. На жаль, не раз траплялися випадки, коли дерево, яке зрізають чи зрубують, падало на людину. Тоді наслідки – непоправні.

Також заготовляли промислову деревину для будівництва хат, господарських споруд, теслярського ремесла. Вважалося, що цієї пори дерево міцно спить, тому не відчуває болю, коли його зрубують. Чуйні і дбайливі люди завжди ставилися до кожного дерева, як до живої істоти. Намагалися не чіпати тих дерев, на яких були дупла, гнізда – помешкання лісових звірят і пташок.

Насправді ж, взимку у дерев не відбувається рух соків. Згодом таку деревину легше сушити, а потім обробляти. Так чи інакше, але люди ставилися бережно до Природи! На місці вирубок висаджували молоді саджанці.

У народі кажуть:

-Ліс – багатство. Бережи його!

-Подбай про ліс, а він про тебе подбає.

-Зашкодиш лісу – собі нашкодиш.

Тарас ЛЕХМАН