4 грудня – день вшанування великомучениці Святої Варвари.

Ця дівчина була надзвичайної вроди. Походила з багатого роду. Рано втратила матір. Вихованням дочки зайнявся батько-язичник, вельможа. Але Варвара потайки прийняла від нього християнство. Довідавшись про це, батько звелівпалачам піддати її жорстоким тортурам. Коли ж Варвара не зрекралася Ісуса Христа, батько власноруч стратив свою єдину дочку, бо «не хотів втратити репутацію у вищому суспільстві». Подія сталася 290 року.

Святу Варвару вважають еталоном дівочої краси. В українському церковному малярстві, попри порушення деякихканонів іконопису, її інколи зображають з довгою пишною косою. Тут «взяла гору» народна традиція. Адже довга пишна коса – це також символ дівочої краси, цноти, непорочності.

Достойницю Варвару вважають покровителькою у приготуванні до доброї смерті, берегинею людей важких і небезпечних професій.

Народні прикмети:

-На Варвари зима красна – на добрі жнива.

-На Варвари мороз і завірюха – холод довго щипатиме за вуха.

-На Варвари мороз – до холодного грудня.

-На Варвари вовчі зграї виють-завивають – зима буде лютою.

Тарас ЛЕХМАН