7 листопада вшановують Лазаря-чудотворця, святого монаха-пустельника з Малої Азії, який жив у VII столітті, мав дар передбачення, молитвами зцілював хворих.
За давніми синоптичними спостереженнями, на Лазаря водоймимають вкритися льодом, нехай, навіть, крихким, ненадійним «льодовим склом», бо тоді зима буде гострою і сніжною, а це до доброго врожаю хліба.
У народі кажуть:
-Якщо Лазар на лід поведе, тоді й зиму приведе; а якщо льодом калюжі не вкриє, то й зиму на поріг не впустить.
-Чим товстіший лід на Лазаря – тим холоднішою зима видасться.
-Якщо до цього дня вовки вже зграями ходять, то зима стане для них холодноюі голодною. (Буде багато снігу, а по глибокому снігу вовкам важко полювати на здобич, здорові прудконогі тварини втечуть від сіроманців).
-Вовк виє під вікном – чекай снігу за вікном.
Перед важкою зимою ці звірі перебираються ближче до людських осель, де сподіваються вполювати свійську тварину, птицю, не гребують собаками, котами. На жаль, нападають і на людей.
Добра традиція: якщо дикі пернаті (лебеді, качки), кі ще не відлетіли у вирі, або залишилися зимувати, зненацька потрапили у крижаний полон, люди гуртом ішли їх рятувати, кирками, сокирами, молотами розбивали лід. Також пробивали ополонки, щоб риба не задихнулася.
Тарас ЛЕХМАН