Дату 31 жовтня у народному календарі українців чомусь називають Днем ворона, а самого птаха величають Чорнокнижником. (Зустрічаємо таке у різних етнографічних джерелах).

За давніми віруваннями, ворон – відьомський птах, супроводжує нечисту силу в усіх її мандрах. Його поява віщує лихо. Водночас, це і мудрий птах, який може передбачати людині майбутнє.

Справді, перед початком зими ворони перебираються ближче до людських поселень, насамперед міст, де на смітниках для харчових відходів знаходять поживу. Селяни недолюблюють їх за те, що крадуть курчат, качат... Але ні тільки маленьке потомство домашньої птиці. Вони здатні заглядати у чужі гнізда (здебільшого дрібних пташок) і красти пташенят, зазіхають на зайчат, діточок білочки. Гріхи гріхами. Та все ж ворони – санітари, поїдають тіла мертвих тварин і запобігають розповсюдженню інфекцій. А у самих воронів доволі стійкий імунітет.

У народі кажуть:

-Ворон ворону ока не виклює.

-Ворон – птах лихий.

-Ворон і кістку витягне та буде гризти.

-Навпростець тільки ворон літає.

-І ворон хвалить своїх воронят.

-Ворон кряче – на нещастя, а ворона – на дощ.

-Ворон своїм голосом до обіда гостя віщує.

Тарас ЛЕХМАН