26 вересня – день вшанування Святого апостола і євангелиста Івана Богослова, який у народі називають Осіннім Іваном.

Господарі вважали, що до цього дня потрібно переорати поля і засіяти озимину. Бо, «якщо не посієш до Богослова, то не будеш вартий доброго слова». Але на Богослова ще не хвалися посівом, а будеш влітку хвалитися врожаєм.

Народні прикмети та приказки:

-Лист в цей день падає з берези – на теплу осінь; падає з осини – на холодну.

-На посіяну озимин випав дрібний дощ – потіха для господаря і благодать для зернових.

-Тепла погода на Богослова – у жовтні холод не стане дошкуляти.

-Краще сіяти у мокру землю, аніж у суху.

-Дочекайся дощу до Богослова, тоді і сій.

-Богослов має благословити землю дощем, лише тоді озимий посів виявиться вдалим.

-Забаришся з посівом -  залишишся без хліба.

-Сієш вчасно – збираєш густо.

У багатьох селянських родинах зберігався звичай (очевидно, що він сягає ще прадавніх язичницьких часів): перед весняною чи осінньою сівбою тричі кланяються землі, цілують її і просять плодоріддя. Земля в українців уособлюється з живою істотою.

Тарас ЛЕХМАН