10 травня – день Святого апостола Симона Зілота.

Загалом, це дуже давнє язичницьке свято східних слов’ян. Але із запровадженням християнства на Київській Русі воно було встановлене саме на його честь.

До свята Зілота дозрівають деякі лікарські трави. Тому традиційно цього дня знахарки (виключно жінки!) йшли до лісу збирати цілюще зілля. (Тут ототожнюються слова «Зілота», «зілля»). Заготовляти чудодійні рослини слід «правильно»: спочатку перед рослиною стати обличчям до сходу сонця, а потім обернутися на захід і зірвати рослину, супроводжуючи усі дії певними примовляннями. Їх знатні знахарки нікому не розголошували, лише усно передавали своїм надійним послідовницям. Часто це було родинне ремесло і табу. І тільки тоді, як вважали знахарки, зібране зілля та ще й належно засушене і збережене стане помічним. Ще одна умова: збирати зілля потрібно до того, як впала роса, бо опісля воно вже не матиме лікувальної сили.

Повернувшись з лісу з цілющим добром, знахарки спільно сідали до святкового столу. Увечері влаштовували купіль. У воді запарювали частку зібраних трав.

Народні прикмети:

- Якщо на Симона Зілота багато болота (падає дощ), то дощова погода збережеться надовго.

- Сухий Симон Зілота – на тривалу суху погоду.

Тарас ЛЕХМАН