Увесь травень і червень наші предки-язичники вшановували Ярила – бога весняно-літнього сонця і розвитку природи, небесного ключника, визволителя роси й дощу, божества дітородної сили й плідності. Він був хліборобом, навчив людей вирощувати яру пшеницю, яре жито.

У християнські часи його образ перебрав на себе Святий Юрій.

Саме в період панування (володарювання) Ярила сонце набуває найбільшої активності, сягає апогею 22 червня, у день літнього сонцестояння. Це вже опісля наше Небесне Світило поступово йде на спад, день вкорочується.

…Ярило їздить на білому коні, вбраний у білий одяг, на голові у нього вінок з польових та лісових рослин, а також з хлібних злаків. У правій руці – жмут житніх колосків, у лівій – людська голова. Його супроводжують вірні пси-вовки.

Чому Ярило ключник (воротар)? Бо навесні відчиняє небо небесним ключем і випускає тепло, дощ та росу на землю.

Він водночас вмираюче і воскресаюче божество. Як природа на зиму завмирає, а навесні оживає, так само Ярило згасає з зимовим сонцем і набирає сили з весняно-літнім. Святкування похорону Ярила відзначали 30 червня.

У народі кажуть:

-Ярило сонце запалив, Ярило сонце й погасив.

Після панування Ярила ще будуть спекотні липень і, принаймні, перша половина серпня. Але сонце вже згасає…

Тарас ЛЕХМАН