Цей звичай побутував тільки на Херсонщині. 25 лютого, після «власових морозів» і якщо не розпочався Великий піст, відзначали так званий «Бабський празник».
Жінки у своє свято намагалися не працювати. Виняток – намикати три мички з клоччя, щоб потім ними «підкурити корову й теля, оберегти їх від усього лихого». А ще підстригали корові кінчик хвоста, а «волос» закопували під порогом хліва, щоб та влітку добре паслася, не втікала зі стада, не блукала, чемно поверталася додому і давала багато молока. До речі, з цією ж метою обряду «підстригання корові хвоста» дотримувалися і в Карпатах. Але гуцули стригли корові хвоста у травні перед першим вигоном.
На Бабський празник всі турботи по господарству брали на себе чоловіки. Адже у другій половині дня жінки йшли до корчми (чоловікам туди було – зась!) і «замочували корі, щоб були лагідними». Потім, повернувшись додому, днищами (пристроєм, у який застромлювали гребеня у прядку) «били своїх чоловіків, аби ті були чуйними до дружини».
Над дівчатами, які ще не знайшли собі пари, кепкували: «Олеся, на заміж не ласься…». Це було своєрідним нагадуванням про наближення Великого посту, коли весілля не справляють.
Народні прикмети:
- Якщо цього дня відлига, то міцних морозів більше не буде.
- Сніг лежить гребенями – на вітряне літо; жито і пшениця також виляжуть гребенями.
Тарас ЛЕХМАН