21 лютого вшановують святих отців Христової Церкви Тимотея Символьського, Євстатія та Захарія.

В українській народній традиції з давніх часів цього дня відзначали «Іменини серпа». Чому так повелося – дослідники і тепер не можуть достеменно розтлумачити. І навіть те, що Захарія (Захара) називають Серповидцем…

Щоправда, побутувала апокрифічна легенда, згідно якої праведний Захарій начебто побачив у небі згорток пергаменту у вигляді серпа. Він дивним чином прочитав послання, не торкаючись пергаменту. Та і не міг торкнутися, адже пергамент повиснув високо у небі. Виявляється, що у тексті було нагадування про людські гріхи, необхідність їх позбутися, молитися, гострити серпи і готуватися до жнив. Тільки-от до яких жнив?.. За гріхи рано чи пізно будемо відповідати перед Всевишнім; а хліборобська праця – це як молитва, вона потребує миру. В апокрифі не знайдемо жодної відповіді на ці питання. Захарів не видав таємниць.

Ця апокрифічна легенда явно літературного походження, але з плином часу таки знайшла відображення і в народному фольклорі, віруваннях, зокрема, на Північній Україні…

Колись прадіди говорили: «Не обріжеш вчасно кривого серпа – не зжати у полі сніпка». От і лунали цього дня дзвони у у селянських дворах, господарі точили серпи.

«Не в кожного Панкрата хата хлібом багата», але вже заздалегідь ретельно готувалися до весняної сівби і майбутніх жнив з вірою і надією на щедрий врожай.

Приповідали: «Серп тоді добре гострити, коли на небі місяць серпом». Утім, Іменини серпа не завжди співпадали з появою на небі «рогатого» місяця.

Народні прикмети:

-На Захарія поступається зима – буде ранні сівба.

-Ясний схід сонця – до доброї весни на сівбу.

-Якщо цього дня погода каламутна – не очікуй ранньої весняної сівби.