16 (29) січня – церковне свято Поклоніння чесним оковам Святого апостола Петра. У народі – Петра Вериги. Адже в перекладі на грецьку окови (кайдани) – вериги. Є у Петра Вериги і прізвисько Лісоруб.

Давні фенологічний календар подає такі спостереження:

-На Петра Вериги половина снігу, половина криги.

-На Петра Вериги розбиваються криги.

-З Петра Вериги чекай відлиги. (На Петра Веригу сподівайся на відлигу).

Саме ці спостереження змушували селян, які мешкали у лісових зонах, прискорювати заготівлю сировини для житла, звільняти лісові зарослі під просіки – майбутні земельні ділянки. Якщо звернути увагу на прадавні язичницькі вірування українців, то дерево можна рубати тільки тоді, коли воно спить і не відчуває болю. А хто знає, яким буде лютий?.. Може, в лютому прийде весна і розбудить дерева?..

З прагматичних міркувань (так, принаймні, стверджують авторитетні етнографи), то заготовлена у цей період деревина зберігає особливу цінність. Її не точить шашіль, не вражають грибкові хвороби; зрубане у стані спокою дерево має найбільшу щільність.

У дбайливого селянина, доброго господаря ніколи ніщо не пропадало намарно. Стовбури дерев використовували як будівельний матеріал, теслярський (виготовлення вікон, дверей, скринь, поличок…); крупніші гілки йшли на дрова, а дрібні спалювали на очищених ділянках, попід від яких слугував підживленням для грунту.

Народні прикмети:

-Якщо у ніч на Петра Вериги місяць сповитий хмарами – на вітер.

-Мороз на Петра Вериги віщує літню спеку.

-Гуси і качки купаються у снігу – бути відлизі. (Так само пес качається на снігу).

-Від холодного Петра Вериги не чекай добра.

Тарас ЛЕХМАН