Провідна неділя, Томина неділя, Неділя оновлення, Дарна (Дарча) неділя, Гробки, Могилки, Проводи, Радуниця…  (яких тільки назв не існує) – традиційні поминки, що припадають на першу неділю після Великодня й наступний тиждень.

Всі родини збираються на кладовищі, щоб помолитися за близьких, які відійшли у Вічність. У різних регіонах України з цим святом пов’язані свої звичаї, але всіх християн єднає тверда віра у воскресіння та вічне життя.

Традиція поминати померлих сягає ще дохристиянського періоду. У сиву давнину наші предки з цього приводу влаштовували урочисту тризну з жертвоприношенням. Та й тепер поминають померлих за обіднім столом відразу після похорону, на дев’ятий, сороковий дені, на роковини, щоразу на Святий вечір…

Згодом у стародавніх слов’ян весняний час поминання називався Радуницею . Він поєднував увесь весняний цикл свят.

Після прийняття християнства Радуниця  відзначалася лише один день – на другу неділю після Великодня. Однак за небіжчиків потрібно молитися повсякчас! Таке у церковнослужителів завжди на устах. Відправляють за померлими і в саме свято Воскресіння Христового. Роблять це священики здебільшого на прохання родичів покійних, які приїхали здалеку. Це не вважається порушенням церковних правил. Хай душі спочилих почують: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!».

Щодо самого ритуалу (обряду), то в день Проводів після Служби Божої в церкві священик і парафіяни з хоругвами, хрестами, іконами йдуть, співаючи, на кладовище, де відправляють загальну панахиду. Далі кожна родина запрошує священика на могили своїх предків, друзів, знайомих, щоб і там відслужити короткі панахиди.

Молитися за померлими ми можемо і зобов’язані самі, як молитвами з молитовника, так і власними словами, що але молитися  від щирого серця!

Тарас ЛЕХМАН