За давніми народними фенологічними спостереженнями, 21 квітня, у свято Руфа, прокидаються від тривалого зимового сну плазуни — вужі та гадюки. Пробуджує їх весняне потепління і змушує покинути кубла. Не на докір Святому Руфу (він аж ніяк не заслуговує на таке), але цей день у народі називають - Гадючником. Тому вважали, що на Руфа небезпечно ходили до лісу, бо змії стають особливо агресивними, непередбачуваними, можуть вжалити, тим паче, що у них почався шлюбний період.

Кажуть: «На Руфа земля рушиться, стає плодорідною». Відтак - проростають (рушаться) корінці, зернята рослин. А деякі вже проросли. Цієї пори бачимо, як молода зелена травичка вкрила благодатну землю, маленькими сонечками посміхається до нас цвіт мати-й-мачухи, зацвів барвінок. На полях хлібна злаки рушаться (рухаються) до сонця... Та й сама планета Земля рушиться до сонця, до літа. Отож, уже навіть не йдеться про ранні весняні квіти - проліски,підсніжники, які давно відцвіли.

У господинь були свої клопоти. Якщо рано вилупилися курчата, гусенята, індичата, то саме у свято Руфа господині виносили їх на сонечко погрітися, бодай на годинку-дві. Але виносили їх «наосліп», із зав'язаними очима, щоб потім шуліки не крали домашню птицю, не завдавали шкоди сороки-злодійки.

Народні прикмети:

- Якщо цього дня добра погода - буде погоже літо, а сльотава - літо буде дощове й холодне.

- Якщо наступного дня поггода не встановиться, то рік буде сухий.

Тарас ЛЕХМАН