За церковною традицією, третя неділя, що передує четвертому тижню Великого посту, має назви - Хрестопоклінної, Поклони. У цей день виносять хрест для поклоніння вірних. А середу тижня називають - Середопістя, Середохрестя, Переполовинення... Вона нагадує християнам, що минула половина Великого посту, стільки ж часу залишилося до світлого свята Воскресіння Христового. Оскільки Великдень належить до «рухомих» свят, то і Середопістя не має конкретно визначеної дати.
Але Середопісна середа насичена багатовіковими глибокими народними традиціями. У середу чи напередодні пекли пісне обрядове печиво у вигляді хрестів, посипали маком. Частувалися ним всією сім'єю. Жодних молочних, тим паче м'ясних страв не вживали. Ревні християни протягом цього тижня особливо строго постили. Частину такого обрядового печива клали у мішки, у яких зберігали посівне зерно. Перед початком весняної сівби печиво-хрести брали з мішків, ламали по раменях (кінцях-розгалуженнях) і закопували по чотирьох кутках поля. Таке печиво-хрести також давали коровам, яких вперше виганяли на випас весною.
У ніч на Середопістя намагаються не спати. Хто засне - то й проспить Великдень. Прислуховувалися, а чи, часом, не тріщить лід на річці. Почуті характерні звуки символізували, що минула половина Великого посту.
Казали:
- На Середопістя тріснув лід, то це щука розбила його хвостом і принесла Переполовинення.
- Щучий хвіст ламає піст.
- Яке Середопістя - така Вербна неділя (за тиждень до Великодня).
- Середопістя морозом припече - холод далеко не втече.
Не дивно, коли стверджують, що весна приходить із Середопістям . Адже й справді цієї пори тане сніг, скресає лід, цвітуть підсніжники, проліски, повертаються з вирію птахи і приносять на крилах весну. Оживає, прокидається від зимового сну Природа, стає радісно на душі.
На Середопістя і після нього ще можуть бути морози, але вони не зупинять весну!
Тарас ЛЕХМАН