24 лютого — свято Власія (Власа). І хоч до календарної весни вже недалеко, але, за багатовіковими народними спостереженнями, цей день може видатися найхолоднішим у лютому, а то й у році. Власові морози часто порівнюють з йорданськими. Загальновідомі приказки:

- Прийшов Влас - бери рукавиці про запас.

- На Власа циган шуби не продасть.

- На Власа ховай воза і знову бери сани.

Вважається, яка погода встановиться на Власа, то такою може бути протягом тижня.

Люди остерігалися цього дня. Тому без нагальних потреб намагалися не вирушати у далеку дорогу, щоб не замерзнути десь посеред поля і не померти «наглою смертю». Цього дня зайвий раз попереджали дітей, щоб ті не гуляли довго на вулиці, бо «мороз вуха повідщипує». Отож Влас міг налякати багатьох...

Народні прикмети:

- Синиця на Власа пищить - ще холод віщить; весело тенькає - на тепло.

- На Власія відлига - пора зимі забиратися.

- Власові морози відіб'ють зимі роги. Буде похолодання, але враз прийде весна.

- Якщо, починаючи від Власа, заєць міняє білу шубу на сіру - вже не буде великих снігопадів, весна не забариться.

- На Власа зберігаються глибокі сніги - літо буде дощове.

- Заметілі на Власа - літо з грозами.

- На Власа товста крига - зима ще протримається.

Все ж до самого Святого Власія у народі ставилися з глибокою шаною, насамперед господарі. Його вважали опікуном і навіть лікарем усіх домашніх тварин. Він, за легендами, виявляється знає їхні мови, так само, як і Святі Миколай і Юрій.

На «іменини» Власія у церквах ревно молилися до нього, запалювали свічку, щоб у домашньому господарстві панував гаразд. Тим паче, у кожного хазяйновитого господаря зберігалася освячена ікона Святого Власія, а то й дві. Одна - на покуті, іншу (хоч це парадоксально звучить) чіпляли у кошарі, хліві, де перебували домашні тварини.

Тарас ЛЕХМАН