14 грудня — свято пророка Наума. У давні часи, принаймні, у XVI-XVIII століттях, цю дату вважали Днем знань (аналог 1 вересня). У школах розпочинався новий навчальний рік, майстри набирали учнів, аби ті опановували ремесло.
Українці завжди прагнули знань! Хотіння навчатися, допитливість, спостережливість, кмітливість, гострота розуму - характерні риси українця. Слово «Учитель» у нас завжди звучить піднесено.
І якщо не за шкільною партою навчалися премудростям науки чи її азам, не в аудиторіях семінарій, колегіумів, академій, європейських університетів, бо на жль, не всі могли платити за навчання, то тоді переймали досвід, знання у ремісників, вправних майстрів.
Про школу, навчання, зрештою, про Святого Наума складено багато приказок та прислів'їв:
- Будуть «ази», будуть «буки», Наум змусить до гауки.
- Не знаю я ні «аз», ні «буки», але прийде Наум і змусить до науки.
- Прийшов Наум - берися за ум!
- Прийде Наум і наведе на ум.
- Хто не знає, той втрачає.
- Без розуму марна праця.
- Вчися, синку, азбуки, тоді прийде хліб сам в руки.
- Не збирай синові худоби, а збирай йому розум.
- Гни дерево, поки молоде, вчи дитину, поки мале.
- Змалку не навчиш, то потім пізно буде.
- Школа - шлях до світла.
Тарас ЛЕХМАН