16 червня вшановуємо Святого Лукіана, а днем пізніше (17 червня) — Святого Митрофана. Ці два дні дещо пов'язані у народному календарі українців.

Існувало повір'я: на мученика Лукіана напередодні Митрофана не лягай рано спати, а спостерігай звідки вітер дме. Якщо тягне з півдня - значить вродять ярові, а якщо південно-східний вітер - до вологого літа. Отож, дощ іде не коли просять, а коли сіно і хліб косять.

- Випав дощ на Митрофана - він може йти сорок днів.

- Митрофан - червоний сарафан. Якщо на небі багато яскравих квітчастих зірок - буде стійка добра погода.

- На Митрофана вітер з півдня - добрий ріст ярини; з «гнилого кутка» (північно-західний) - чекай негоди; з півночі - жито заллє.

- Сильні роси на Лукіана й Митрофана - вродять льон і коноплі.

Спостерігали і таке:

- Сіль стає вологою - на дощ.

- Скло пітніє - до дощу.

- Вечірній туман оповив сонце - чекай дощу.

- Павук нерухомо сидить посередині павутиння - бути негоді.

- Промені сонця темніють - до сильної грози.

- Після тривалої погоди чекай затяжної негоди.

Про тиждень сонцестояння читайте ТУТ