Кожен селянин з нетерпінням чекав приходу весни, аби братися до праці на рідній землі, забезпечити собі і своїй сім'ї харчовий статок на весь рік, а надлишки зерна, овочів, фруктів ще й продати, щоб «жива копійчина» була у кишені.
6 лютого у церковне свято Ксенії Римлянки (за народним календарем - Оксани, Дороти, Доротеї) завбачали погоду на прийдешню весну, прогнозували майбутній врожай хліба, городини, садовини.
З народних прикмет та приказок:
- Питає Оксана: «Де ти, весно?..».
- Оксана скаже, якою весна буде...
- Оксана-Дорота - сніги і болота.
- Яка Оксана - така весна.
- Оксана гожа і погожа - весна буде красна.
- Дощова Оксана (або з мокрим снігом) - весна і літо будуть негожі.
- Добра погода на Оксани обіцяє добрий врожай хліба.
- Завірюха на Оксани замітає корм для худоби.
Вважалося, що від Оксани половину хліба (запасів зерна для мелення, борошна) вже спожито; лише половину часу озиме зерно пролежало у землі (до проростання). Тому після Оксани-Напівхлібниці декому доводилося заощаджувати борошно на випічку хліба. Тим паче, а хто знає, хто відає: яким буде наступний врожай?..
Україна багата кліматичними зонами й етнографічними регіонами, відтак - і за фенологічними та прогностичними спостереженнями. Тому не дивуйтеся, коли Напівхлібником називають день Тимотея (4 лютого), або день Ксенофонта (8 лютого). Та всім хочеться хліба і до хліба...