Новий рік — одне з найдавніших і найпопулярніших свят. У наших предків - давніх слов'ян, як і в багатьох землеробських народів Європи, рік розпочинався навесні, коли оживає природа, прокидається земля від зимового сну. Після хрещення Київської Русі початком церковного і громадського нового року стало 1 вересня (тепер, за новим стилем, 14 вересня - у свято Симеона Стовпника, Семена).

Однак під впливом Литви і Польщі традиція зустрічати Новий рік 1 січня існувала на наших землях ще з кінця XIV століття, хоч довго не визнавалася народом.

Традиційна новорічна обрядовість українців - це низка зимових свят, серед яких насамперед виділяються Різдво Христове (7 січня; за новим стилем), Новий рік, або Василія (14 січня), Богоявлення Господнє, або Водохреща, Йордан (19 січня). Отож ця обрядовість позначена своїми особливостями святкування: величальні обходи з колядками й поздоровленнями (щедрування, віншування, засівання), ритуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками...

На щастя, зберігається це й тепер!

В українців узвичаєно символом новорічних свят була не ялинка, а дідух; головними персонажами - не Дід Мороз та Снігуронька, а Василь, Меланка, Коза,Хлопчик-Полазник.