7 грудня — свято великомучениці Катерини, яку дівчата і жінки вважають покровителькою своєї долі.

Тож у давнину були цілком закономірними ворожіння на долю. Найпоширеніший варіант, коли дівчина у ніч на свято Катерини ставила у глечик з водою галузку вишні, виставляла у хаті на підвіконня (вікно мало виходити на південь) і загадувала: якщо до Різдва Христового галузка розквітне, то вона (дівчина) буде здоровою, скоро вийде заміж, а якщо засохне, то кепська справа...

Дівчина на виданні ретельно доглядала за галузкою, регулярно міняла воду. Хотіла досягти свого.

Розквітне галузка чи ні - важко сказати. Але прагматичний український хлібороб вбачав у цьому дійстві інший смисл, загадував на майбутній врожай, власне, прогнозував його. Він не вдавався до магічних дій, а використовував багатовіковий досвід предків щодо спостережень за погодою і природою. Отож, якщо галузка вишні до Різдва вкрилася бруньками, «пробиваються» листочки (про цвіт, звісно, аж ніяк не йдеться) - бути врожаю хліба.

Замість вишневої галузки інколи ставили у глечик з водою вербову гілочку. До Різдва Христового на ній мали з'явитися пухнасті «котики». Чим скоріше вони з'явилися - тим ранішою буде весняна сівба.

Сіяли у коритцях пшеницю і жито. Також ставили на підвіконня з південного боку. Чим скоріше хлібні злаки зійшли - тим кращим буде врожай наступного року.

Катерина прогнозує:

- На Катерини холодно та ще й без снігу - рік буде голодним.

- Катерина вкрила водойми міцним льодом - на Різдво Христове може бути відлига.