7 жовтня — свято первомучениці Теклі.

З цього дня зазвичай починалися осінні жіночі посиденьки, але з роботою. Оскільки врожай городини вже мав бути зібраним, тому у жінок з'явилося більше вільного часу. Але українська жінка не може сидіти без роботи! Отож вони ткали, пряли, вишивали... Часто це робили колективно (бо так веселіше), збираючись уже довгими осінніми вечорами у хатині однієї з господинь. І так почергово. Від старших жінок ремесла рукоділля переймали дівчата. Жартують, що саме Свята Текля навчила жінок ткати.

На таких «вечорницях» не обходилося без помірного застілля, співів; жінки обмінювалися новинами, переповідали жартівливі бувальщини. До речі, до хати, де збиралися жінки, не можна було заходити чоловікам. Мовляв, ті можуть наврочити, усю роботу зіпсувати, тоді і полотно не вдасться, то нитка не так піде...

Запримітили:

- Текля з морозом - зима рання; а якщо у свято Теклі ще літає павутиння, то зима забариться.

- Після Теклі день зменшується не курячими, а кінськими кроками.

Тарас ЛЕХМАН