Обжинки, дожинки — давній красивий і урочистий ритуал, який символізує завершення жнив.

На Україні він широко знаний, як обряд завивання бороди (інші назви - «коза», «перепілка»). Пучок незжатих колосків пригинали верхівками до землі і перев'язували стрічкою. Відтак - утворювалося «шатро», в середину якого клали хліб, сіль, «щоб хліб не зводився, не переводився, а сіль - то правда землі». Скроплювали освяченою водою. Вважалося, що саме у цій «бороді» живе дух хлібного поля.

Справляли обряд, щоб зберегти родючість ниви і наступного року. У жниварських піснях борода оспівується, як символ нового врожаю.

Крім бороди, що залишилась у полі, плели обжинковий вінок. Прикрашали ним найпрацьовитішу жницю, яку називали «Польовою Царівною», і з піснями проводжали у село. Вінок, символ хліба, найдорожчої святині народу, високо цінувався. На Святий Вечір його могли покласти поряд з дідухом чи іншими різдвяними атрибутами. У селі вінок вручали господареві поля, який мав почастувати жниць. (Подвійне частування, коли цією жницею була його дружина!).

Жнива у народі ще називали «страда», «пильне», «шкварчаче літо». Вони забирали багато сил та енергії. Але різними діями женці прагнули повернути втрачені сили.

Обжинки були радісним і вельми очікуваним народним святом. У кожному регіоні вони закінчувалися у різний час. Попри те, зібраному хлібу радіють і тепер!