25 березня вірні Римо-Католицької Церкви відзначають свято Благовіщення.
Ще у XIX - першій половині XX століття у поліконфесійній Галичині християни, які сповідували православ'я чи належали до УГКЦ, долучалися до святкування Благовіщення разом з католиками. Адже, за церковними канонами, це - величне свято, навіть, як стверджують богослови, величніше за Великдень. Бо якби Діва Марія не прийняла Благу вість від Господа (не скорилася), то не було б Різдва Христового, Воскресіння Сина Божого. Тому, коли Благовіщення і Великдень припадають на один день, то у храмах спочатку здійснюють Благовіщенську відправу, а вже після неї - Великодню.
І хоч весною, як кажуть, «день рік годує», все ж православні християни і вірні УГКЦ не вдавалися до важкої фізичної праці, не орали, не сіяли, не майстрували, не займалися ремісничими справами, проявляли толерантність і повагу до своїх братів у Христі. Ті відповідали навзаєм. Були упевнені: орати і сіяти Бог і Богородиця завжди допоможуть - пошлють сприятливу погоду, додадуть сили.
А ще за східним церковним календарем 25 березня вшановують преподобного Теофана-ісповідника. Кажуть: «На Теофана тумани - на добрий врожай льону і капусти».