Свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, яке відзначаємо 27 вересня, у народі називають Здвиження.

«На Здвиження, - приповідають, - земля ближче до зими движеться». Тому від цього часу настають холодні дні і птахи відлітають у вирій.

Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею. Мовлять, що саме у неї є золотий ключ від тієї теплої країни, де ніколи не буває зими.

На Здвиження змії збираються у кубла, а, відтак, небезпечно ходити у ліс. Лякаючи дітей, батьки застерігали: гади збираються у велику яму і там лижуть гадючий камінь. Однак дівчинка не послухала мами і тата і пішла у ліс на свято Здвиження. Впала в гадючу яму, де провела всю зиму, аж до весни. Гадюки смоктали з неї кров, а вона лизала гадючий камінь. Весною гадюки повилазили з ями, а за ними і дівчинка. Вона була дуже квола. Ледь дійшла до своєї хати, розповіла про пригоду і померла. Ось така страшна історія...

У народі кажуть:

- Воздвиження - третя зустріч осені.

- Воздвиження з плечей жупан зсуває і кожух напинає.

- Воздвиження осінь зимі назустріч рухає.

- Воздвиження: хліб з поля рушив; остання копа з поля.

- Хліб з поля Воздвиження зсунув.

- Гуси на Здвиження летять високо - на високу весняну повінь; низько - на малу.

- Земля на Здвиження закривається і спить аж до Благовіщення.

- Листя на Здвиження з берези опало - осінь буде довга і тепла; осика ще скидає зелений лист - чекай швидкого похолодання.

- Приморозки на Здвиження - мужику не біда.

- Птахи у вирій відлітають усі до Воздвиження, крім диких гусей, які відлітають останніми.