Свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, яке відзначаємо 27 вересня, у народі називають Здвиження.
«На Здвиження, - приповідають, - земля ближче до зими движеться». Тому від цього часу настають холодні дні і птахи відлітають у вирій.
Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею. Мовлять, що саме у неї є золотий ключ від тієї теплої країни, де ніколи не буває зими.
На Здвиження змії збираються у кубла, а, відтак, небезпечно ходити у ліс. Лякаючи дітей, батьки застерігали: гади збираються у велику яму і там лижуть гадючий камінь. Однак дівчинка не послухала мами і тата і пішла у ліс на свято Здвиження. Впала в гадючу яму, де провела всю зиму, аж до весни. Гадюки смоктали з неї кров, а вона лизала гадючий камінь. Весною гадюки повилазили з ями, а за ними і дівчинка. Вона була дуже квола. Ледь дійшла до своєї хати, розповіла про пригоду і померла. Ось така страшна історія...
У народі кажуть:
- Воздвиження - третя зустріч осені.
- Воздвиження з плечей жупан зсуває і кожух напинає.
- Воздвиження осінь зимі назустріч рухає.
- Воздвиження: хліб з поля рушив; остання копа з поля.
- Хліб з поля Воздвиження зсунув.
- Гуси на Здвиження летять високо - на високу весняну повінь; низько - на малу.
- Земля на Здвиження закривається і спить аж до Благовіщення.
- Листя на Здвиження з берези опало - осінь буде довга і тепла; осика ще скидає зелений лист - чекай швидкого похолодання.
- Приморозки на Здвиження - мужику не біда.
- Птахи у вирій відлітають усі до Воздвиження, крім диких гусей, які відлітають останніми.