Завершуються різдвяні святки Водохрещем, або ж Хрещенням, Йорданом, Водосвяттям, Богоявленням Господнім... Це одна і та ж назва свята у народній традиції. А за церковним вченням Богоявлення Господнє символізує зародження християнства, тому й належить до найвеличніших свят у церковному календарі.

Напередодні Водохреща (18 січня) - строгий пісний день, голодна кутя. Здавна вважали, що голодною вона була не тільки тому, що увечері на стіл ставили пісня страви, а й тому, що «духів, які гостювали під час святок у родинах», припиняли пригощати за святковими столами. Якщо на Святий вечір часточки страв залишали для померлих, то у Надвечір'я Богоявлення цього вже не робили.

Перед вечерею на дверях малювали крейдою хрестики. У деяких регіонах такі геометричні фігури наносили на глечики з узваром, горнятка, макітри з кутею. Годували свіжоспеченим хлібом домашніх тварин. Але перед тим і помешкання, і прибудови, і криницю, і самих тварин кропили свяченою водою, яку освячували у церквах вранці. Та насамперед самі ж пили цю воду.

Після вечері проводжали кутю - стріляли з мисливських рушниць (така традиція побутує у Карпатах), колотили дрючками по рогу хати, барабанили у металеві відра, примовляли:

- Тікай, кутя, із покуття!

Хрещенським ранком усі йшли на річку чи ставок. Там прорубували в кризі хрест і прикрашали його барвистими стрічками. Йордань - так називали місце, де святили воду. Адже свято Водохреща було встановлене в пам'ять хрещення Ісуса Христа у річці Йордані, після чого почалася його проповідницька діяльність, місія, спрямована на порятунок людства.

Після освячення води деякі сміливці купалися в ополонці, щоб бути здоровими, діставали з дна хрест, який зумисне опустив у воду священик. Хрещенську йорданську воду зберігали протягом року. Вона здатна лікувати від багатьох хвороб.

Старші люди запевняють:

- На Йордан вже можна побачити край зими. Тому, морозе, тріщи чи не тріщи, а вже минуло Водохреща!