Увечері 13 січня, коли готуємось зустрічати Старий Новий рік, свято Василія, повноправною господинею стає Меланка. Без неї не обходиться Щедрий вечір. Це доволі цікавий традиційний новорічний обряд. Назвою Меланка, Маланка він зобов'язаний Святій Меланії, яку Східна Цекрва вшановує 13 січня (за старим стилем - 31 грудня).
За давньою традицією роль головного персонажа - Маланки - грав хлопець, перевдягнений у жіночий народний костюм. Інші ролі (Кози, Ведмедя, Журавля, Цигана і Циганки...) також виконували хлопці, зодягнені в маски. Лише подекуди маланкували дівчата.
Обряд, що походив від аграрно-магічних звичаїв давніх слов'ян, у XIX столітті трансформувався у громадську святкову забаву, своєрідний карнавал, у якому важливе місце зайняли шлюбні мотиви. Масковані учасники новорічної процесії розігрували кумедні сценки-інтермедії. Маланка зображувала господиню, яка все робить неладно (хоча прагне показати себе вправною): трощить посуд, білить піч сажею, лави підмазує глиною, а молоко від кози забирає у сито-решето. І так ходила Маланка від хати до хати Новий рік стрічати...
У деяких регіонах України, зокрема у Карпатах, маланчин вертеп виконував колективний танець біля багаття, а до дійства долучалися всі мешканці села чи містечка. Ця весела забава набула неабиякої популярності.