У ніч на свято Катерини (7 грудня) дівчата ворожили, аби дізнатися, якою буде доля. Такі дійства інколи нагадували ворожіння у ніч на Андрія (13 грудня), але й мали свої особливості. Дівчата зверталися у молитвах до Святої Катерини. Ритуали відбувалися без участі хлопців. Ті навіть не мали права спостерігати.
Наприклад, дівчина брали жменю конопляного насіння, виходила опівночі на подвір'я, тричі обходила довкола хати і сіяла його, заволокуючи полом спідниці. Примовляла:
- Катерино, Катерино! Повідай долю! Звідки судженого чекати?..
Свята мала повідати долю вночі, коли дівчина спала.
Також ложку солі розчиняла у кухлику води і випивала на ніч. Мав приснитися суджений, що принесе води.
Могла дівчина взяти порівну по наперстку борошна, солі й води, замісити тісто і спекти коржик. Половину з'їдала на ніч, а половину клала під подушку. Вірила, що вночі прийде наречений і з'їсть свою половину.
Ворожили дівчата і так. Висмикували зі стріхи соломинку. Якщо попадалася з колосом, то дівчину свататиме багатий парубок, а якщо гола, то бідний. Коли ж соломинка потраплялася коротка, зігнута, то не слід чекати весілля протягом року.
Траплялося і таке дійство. Наливали у миску води, клали поверх вінець соломинку, ставили на ніч під ліжко і примовляли:
- Хай милий прийде, через кладку переведе!
Зранку напередодні Катерини натще перев'язувалися поясом і не знімали його до ночі. Увесь день постили і ревно молилися до Святої Катерини. На ніч складали пояс хрестом і клали під подушку. За цим поясом мав прийти уві сні наречений.