Останні новини
28 березня 2024
25 березня 2024

 

 

5 квітня – день вшанування пам'яті священомученика Теодула, церковного читця, якого 303 року за сповідування Христової віри спочатку піддали жорстоким тортурам, а потім утопили в морі.

У народному календарі українців цей день часто пов’язували з дошкульними весняними вітрами.

Прогностичні  прикмети:

-Якщо на Теодула сильні холодні вітри – далі квітень буде холодним.

-Теодул вітром подув – затримається літо.

-Теодул-вітродув ще може принести морози.

-Теодул позривав ранній цвіт на садових деревах – не жди добрих плодів.

-Якщо цього дня тепло – початок травня буде теплим; випав дощ або сніг – холодним.

-Земля після оранки  обростає мохом – льон буде волокнистим.

--Весна мало вітряна – літо сухе.

-Зозуля кує на сухому дереві – на морози.

-Жайворонок рано благословив весну піснею – на врожай хліба.

Тарас ЛЕХМАН

 

Як тільки відшуміли перші весняні грози, оживає господар боліт – Болотяний (Болотяник). З першими морозами він засинає, міцно спить протягом усієї пізньої осені, зими, ранньої холодної весни. Отож, чекає своєї пори, коли відступить мороз, розмерзнеться болото і вдарить перший грім, а за ним поллє рясний дощ. Тому день його вшанування не був конкретно визначеним у народному календарі українців.

Болотяний – хитрий та підступний дідусь. У давні часи його «задобрювали». Робили це насамперед на Поліссі (зокрема, на Волині), де багато торф’яних боліт. Це його улюблене місце. Аби не спричинив лиха, його «пригощали» скибками хліба, посипаними сіллю, які просто кидали у болото.

Боїться Болотяний хреста, свяченої води.

Вважали, що він доводиться братом Водяному, але брудний, неохайний, ніколи не вмивається, не любить чистої джерельної води, приятелює тільки з жабами та п’явками, ненавидить людей, так і хоче затягти їх в болото, втопити.

Болотяний в народній уяві один, але ця істота водночас скрізь і всюди, де є непрохідні болота. Побутує і така маловідома етнографічна версія: дружиною Болотяному доводиться Кікимора. Принаймні, так стверджували у північних етнографічних регіонах України. Але більшість науковців говорить, що образ Кікимори не є українським, а запозиченим. Або: Болотяний і Кікимора – це одна і та сама істота, без означення статі.

Місця боліт, де гинули люди, зникали безвісти, намагалися оминати десятою дорогою. Тут остерігалися заготовляти торф на паливо чи для підживлення грунту, не збирали ягід журавлини, знахарі не ходили за цілющими травами, чудодійним корінням…

У народі кажуть:

-Не йди до Болотяного, бо назавжди залишишся у болоті!

-Болотяний у болоті вправно за ноги хапає і не відпускає.

-У кожному болоті свій Болотяний.

-Не лізь у болото, бо Болотяний затягне!

-Подалі від болота і води, то не буде біди!

Цілком прагматичні застереження: ідучи на болото, майте зі собою довгу та міцну палицю; одному краще на болото не йти; не забрідай у «чуже» болото; не знаючи броду, не лізь у воду (те ж і про болото). Звісно, Болотяний – плід народної уяви, у нього не варто вірити, але варто дотримуватися цих застережень!

Тарас ЛЕХМАН

 

 

2 квітня – свято Микити.

У давнину наші предки вважали, що саме цього дня після тривалого зимового сну прокидається Водяник – господар усіх водойм: річок, озер, ставків… А на берег він виходить разом з русалками – своїми названими дочками. Водяника просили, щоб не насилав паводків та повеней, не випускав з берегів рік, не рвав греблі, не підтоплював хати, не псував водяних млинів. Для цього власники млинів приносили йому пожертву у вигляді червоного півня. Щойно зарубаного птаха кидали поблизу млину.

Рибалки у своє свято (день Петра і Павла) також приносили своєрідну пожертву. Жінки сплітали їм вінки з петрового батога (цикорію), вінчали ними чоловікам голови, а потім ті пускали їх по воді.

До водойм приходили й пасічники. Вони теж задобрювали Водяника. Кидали в річку чи озеро мед і віск. Робили це для того, щоб уберегти вулики від повеней.

Вірили, що Водяник дозволяє людям ловити рибу, але не під час нересту. Не брати більше улову, ніж потрібно. Маленьку рибку наказує відпускати. (Зрештою, цього вимагають сучасні природоохоронні закони). За такі порушення Водяник може строго покарати – заховати рибу у таємних або недоступних місця, порвати сітки, перекинути човен чи пошкодити його, а людину навіть утопити.

Все ж народні прикмети, які завбачають погоду, стосуються церковного свята Микити. Кажуть:

- На Микити тепло оманливе, але далі квітень буде гожий.

- Буває, що на Микити ще потрібно кожуха пошити. Тоді довго тепла не чекай.

- За доброї погоди на Микити посадиш ранню картоплю – хороше (добре) вродить.

- Рясно розпустилася верба – вже не буде холода.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

- У квітні багато квітів – на квітне літо.

- Квітень квітне квітами, а травень красується молодою травою.

- Осінь славиться плодами, а квітень славиться квітами.

- Рано цвітуть сади – на добре, тепле і погоже літо.

- Бджоли з вильотом запізнилися – затримали тепле літо, не буде доброго медозбору.

- Прикрі квітневі морози, хоч не пекучі…

- Чим більше погідних днів у квіті – більше буде їх у червні.

- У квітні не було дощів, то і травень може піти на посуху.

- У квітні земля дощем напувається – сили набирається.

- Снігопади у квітні – на затяжну весну і запізніле літо.

- Нема квітневого тепла – буде літо без добра. Нема квітня без тепла – літо-сирота.

- У квітні багато мошкари – на суху погоду.

- Ранні метелики – на раннє літо.

- Квітень-чарівник додає клопотів у саду і на городі, але й радість принесе.

-У  лісі пахне живицею – на стійку теплу погоду.

- Рано з’явилися гриби-зморшки – цього року буде багатий грибний врожай на всі гриби.

- Мурахи віддаляються від мурашника – на тепло.

- У квітні ластівка день починає, а соловейко кінчає.

- Лютий снігом був багатий, а квітень стане багатий водою.

- Була б у квітні водиця, тоді і зелень народиться.

- У квітні вода на луках – влітку сіно в копах.

- Не ламай печі, бо ще квітень надворі ляже на плечі.

- Березового соку у квітні на копійку набереш, а куб лісу переведеш.

- Хто у квітні не сіє, той у серпні і вересні не віє.

- Сон на зиму відклади, а у квітні справи роби.

- У квітні і ведмідь до роботи береться.

- Квітневі роботи на май не відкладай.

- Квітень непослідовний (часто змінюється погода), тоді і травень буде непередбачуваним.

- Квітень з посмішкою – травень зі сміхом.

- У квітні роботою не перебирай; вже у квітні думай про осінній коровай.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

 

Що, де, і коли сіяти, садити весною?.. Що краще садити і сіяти кожної окремої весни, а що взагалі не сіяти і не садити?.. Інакше – праця буде марною…

У давнину відповіді на ці питання (погодьтесь, доволі складні, але завжди нагальні для «посівного календаря») селяни шукали у народних прогностичних прикметах та багатовікових фенологічних спостереженнях за погодою і змінами у природі. Такі глибокі народні знання, та ще й перевірені практикою, взяті з власного досвіду й інших господарів, передавалися усно від покоління до покоління. Головне – у них знаходили відповіді і поради! Та й тепер деякі селяни, особливо представники старшого покоління, часто орієнтуються на них. Отак і сформувався аграрний (посівний) календар українців.

Дещо з народних практичних порад, щоб було вдосталь хліба і до хліба:

-Жайворонок заспівав – виводь плуг у поле.

-Дні красні – сій пшеницю.

-Жито сій в золу.

-Овес сій у кожусі, а жито в брилі.

-Земля зігрілася – сій ярину.

-Весна холодна – для вівса; тепла – для гречки.

-Коли зацвітуть яблуні – сій овес. (Яблуні цвітуть і настає приходить похолодання).

-Голоблі обмокли при сіянні жита – полишай працю і йди додому.

-Ячмінь кидай в березні, коли на полі болото.

-Гречку сій, коли трава добра і роса добра.

-Гречку треба сіяти, пропустивши сорок морозів (похолодань) після Сорока святих 9 (22) березня.

-Не сій гречки, допоки соловейко не заспівав.

-Прилетіли ластівки – час сіяти просо.

-Льон сій, коли цвіте горобина.

-На вільсі багато бруньок – буде врожай на овес. (Можна сіяти).

-Горох сій в перші дні нового (молодого) місяця.

-Посієш горох при північному вітрі – буде кволий; при західному і південно-західному – дрібний, червивий. Отож чекай східного вітру!

-Підсніжники ледве спалахнули  різнокольоровою райдугою – настав час посіву в приміщеннях овочів (помідорів, перцю…).

-Верба козяча зацвіла – пора сіяти моркву, кріп, редиску і петрушку.

-До весняного дощу не сади картоплю, аж після перших дощів.

-Картоплю добре садити, коли цвіте черемха, співає соловейко, а перед тим випали дощі.

-На піщаних грунтах і в посушливих регіонах картоплю садять, коли розтанув сніг (добре, якщо його було багато) і земля трішечки прогрілася. Там і раніше збирають врожай картоплі.

Тарас ЛЕХМАН

Сторінка 1 із 168

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.