За часів гетьманування Івана Мазепи (1687-1708 роки) в українській архітектурі остаточно вирізняється стиль, що отримав назву «українського бароко» або «мазепинського бароко».

Історик-мистецтвознавець Дмитро Антонович назвав добу Івана Мазепи «другою золотою добою українського мистецтва» після великодержавної доби Володимира Великого і Ярослава Мудрого. Перелік будівель Мазепинської фундації вражає: дослідники нараховують 12 новозбудованих і до 20 відреставрованих на його кошт храмів, а старшина після смерті Івана Мазепи в Бендерах навіть не змогла досконало підрахувати всього, що «він видав щедрою рукою у побожному намірі на будову багатьох церков і монастирів».

У дусі барокової мальовничості гетьман закінчує Спасівську церкву Мгарського монастиря. В цьому ж стилі на його кошт була збудована Богоявленська церква на Подолі в Києві і Миколаївський собор на Печерську. У стилі української дерев'яної архітектури збудовану церкву Всіх Святих над Економною брамою Київської лаври.

Опісля Іван Мазепа оновив Троїцьку церкву, яка була збудована ще у 1106 році князем Святополком і добудована митрополитом Петром Могилою.

Коштом Івана Мазепи збудовані п'ятибанні собори в Ніжині, Новгород-Сіверському, Прилуках, а також церкви при монастирях Воскресенському в Переяславі, Миколаївському в Батурині та церква Петра і Павла при Густинському монастирі.

Іван Мазепа також остаточно здійснив барокове оформлення Софії Київської, оновив і розширив Велику Лаврську церкву.

Підготував 

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства